Зовсім небагато на нашій землі проживає людей, які зберігають у пам’яті ланцюжок подій цілої епохи та можуть передати їх наступним поколінням. Саме такою є жителька нашого міста СИЗОНЕНКО МОТРОНА КИРИЛІВНА, яка 1 травня зустріла свою 90-у весну.

З поважною датою довгожительку від імені міського голови Геннадія Дикого та директора територіального центру Ірини Доги привітали працівники територіального центру.

Мотрона Кирилівна мала нелегку долю ще змалечку. Коли почалась Велика Вітчизняна війна маленька Мотрона жила у с. Слобода Корюківського району, Чернігівської області. Вся її родина: батько, мати , три сестри та брат була зв’язана з партизанським загоном імені Чапаєва. В їхньому будинку влаштували “явочну” квартиру розвідників і підпільної групи комсомольців.

В 1941 році фашисти спалили дім Мотрони Кирилівни і почали переслідувати її сім’ю.

В 1942 році старші сестри і брат пішли в партизанський загін імені генерал-майора А.Ф. Федорова і воювали до 26 квітня 1944 року. Для розвідки та зв’язку з загонами залишились батько та мати з маленькою Мотроною. Батько гнав дьоготь для змащування возів в партизанських загонах. Частину дьогтю Мотрона з батьком нелегально міняли на продукти в навколишніх селах, таким чином проводячи розвідку.

В кінці 1942 року голова сімейства потрапив у фашистську засідку, при ньому були партизанські листівки. Був відправлений в гестапо в м. Щорс та розстріляний.

Після загибелі батька заарештували і матір, відправили її в Новгород- Сіверську в’язницю. Після жорстоких каторг вона була розстріляна.

Маленьку Мотрону забрали в Холмську жандармерію, де били резиновими палицями, морили голодом, обливали холодною водою, натравлювали собак.

Вона витерпіла жорстокі катування, знущання, але нікого не видала і залишилась вірна своїй країні.

Після війни сестри віднайшли її в дитячому будинку під Києвом та забрали до себе у Львівську область, де згодом вона вийшла заміж за війського. Народила двох доньок.

Сьогодні ювілярка живе з донькою та зятем. Має троє онуків, 7 правнуків та одну пра-пра внучку!

Шановна Мотроно Кирилівно, бажаємо, щоб здоров’я не підводило, життєлюбність і оптимізм ніколи не покидали, а близькі люди, діти, онуки й правнуки тішили своєю турботою та увагою.

Нехай кожен день дарує радість і позитивні емоції, бо саме це і є запорука довголіття!