Його почали відзначати лише рік тому з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Хустка з давніх-давен була оберегом в українських сім’ях – символом любові й злагоди.

Встала раненько і знову до скрині.

Тепло було мені в сні.

На плечі накинула гарну хустину,

Й все пригадалось мені.

Хустка моя колоситься хлібами.

Ружа й калина в цвіту.

Сонце на ній і чебрець з васильками,

В спогади з нею іду…

Вона і голод, й війну пам’ятає.

Хліба окраєць на ній.

Сиве волосся з нитками вплітає

Цей оберіг золотий.

Чорна від суму з війни зустрічає,

Вона українських синів.

Долю тернову і щастя збирає

З давніх давен і віків.

Влітку прикриє, взимку зігріє,

Від вітру вона захистить.

Перлина весільна, що має дівчина,

В історії довгих століть.

Дзвони церковні, молитви в хустині,

Свічі вогнями горять.

Хустці пошана ця щира й понині,

Прикрасить жінок і дівчат.

Велич душі, краса, берегиня.

Любов і життя є на ній.

Шануймо народжений тут, в Україні,

Цей оберіг золотий.