Світова спільнота 21 лютого відзначає Міжнародний день рідної мови.
Як зазначається, сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім — російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.
В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».
Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».
В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» — «вороженьки».
Як повідомляв Укрінформ, Міжнародний день рідної мови був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення. В Україні також є мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.
Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.
Я говорю мовою світання,
Що бринить у капельках роси,
Відродилась щоб вона прадавня,
В лабіринтах болю і туги.
Я говорю мовою кохання,
Що іскрить, як дивовижний дар,
І несе всі мрії’, сподівання
На предвічний, віковий вівтар.
Я говорю мовою народу,
Що із вервичкою молитов
Слав послання в далі небозводу,
Щоб його узяли під покров.
Я говорю мовою терпіння,
Мовою калини й полину,
Щоб засохле ожило коріння,
Щоб душі відчути глибину.
Я говорю мовою спасіння,
Мовою прощення й доброти,
Мовою Господнього творіння,
Яка зводить між людьми мости.
Я говорю мовою стремління,
Що у вись летить неначе птах,
Всіх нащадків в сьомому коліні,
Що до світла обирають шлях.
Я живу тобою, люба мово,
Мелодійність пахне на устах,
Для душі моєї ти – основа,
Серця мого незрадливий птах.
Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.
Варто нагадати, що згідно з Статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова».
Ми українці, ми з вами живемо в Україні, а тому повинні знати, поважати та розмовляти своєю державною мовою. Адже рідна мова – це гарант нашої незалежності, безпеки та волі.