Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…

Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…

                                                                                            Ліна Костенко

Чорнобильська катастрофа – одна з наймасштабніших трагедій людства. ЇЇ наслідки ще довго будуть відбиватися на нашій планеті, 26 квітня 1986 року почалися не відворотні зміни, плоди яких сьогодні пожинають ті, що стали свідками, ті, які були там…

Сьогодні з нами хоче поділитися історією наша клієнтка пані Ніна, яка родом із Чорнобиля.

Зі сльозами на очах та тяжким подихом пані Ніна розпочала свою розповідь.

– «Ми в той час з сім’єю жили в Чорнобильському районі, селі Паришів, будували плани на майбутнє, ростили сина. Працювала у Чорнобильському філіалі заводу «Генератор». Вранці 26 квітня я, як завжди, йшла на роботу. Дорогою проходила повз райвідділ міліції, де і почула вперше, що на атомній станції щось сталося. Але реальної загрози тоді ще ніхто не знав. Майже одразу в місті повністю відімкнули радіо і телефонний зв’язок. Ніякої інформації до нас не доходило. Вже на початку травня почалась загальна евакуація населення. Нам сказали, що зможемо повернутися за 3-4 дні, тому брати з собою потрібно лише документи та гроші. Тоді ми ще не знали, що покидаємо свої домівки назавжди. Вивезли нас спочатку в м. Сквира, де підселили у квартиру, в якій жила чужа сім’я. А вже пізніше ми отримали квартиру в м. Біла Церква.

Серце обливається кров’ю, коли все це згадую. Квітень 1986-го назавжди розділив наше життя па два великих відрізки: до та після трагедії…»

Дякуємо Вам пані Ніно за ваші щирі спогади…

Дякуємо за подвиг, і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою!

І пам`ятаймо, що людське життя безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.