До Дня пам’яті та примирення та 75-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні в холі центру та актовій залі була організована біографічна виставка Чайки Івана Васильовича.
Іван Васильович Чайка народився 15 січня 1925 року. Коли фашисти, прийшли в село, Івану Васильовичу було лише 16 років. Його разом з односельчанами було відправлено на роботи до Німеччини. Двічі він втікав з табору. Зрештою, втікач дістався Бельгії, де і потрапив до партизанського загону. Вивчивши трохи мову та отримавши документи, хлопчик мав змогу вільно пересуватися містом і виконувати доручення партизанського загону. Маленький розвідник дійшов до Берліну, де і святкував разом із бельгійськими товаришами День Перемоги. Повернувшись додому, юнак вступив до медичного училища. Після закінчення навчального закладу, влаштувався лікарем Станції швидкої допомоги, де пропрацював 20 років. За допомогу людям, відданість справі і високий професіоналізм, Іван Васильович Чайка отримав звання Заслуженого медичного працівника, за що його ім’я занесено до книг «Історія медицини» та «Минуле і сучасне медицини Білої Церкви». В званні капітана медичної служби він був прийнятий на службу до Органів Внутрішніх Справ. Ще 20 років Іван Васильович віддав службі в міліції на посаді начальника медвитверезника Білоцерківського управління міліції. За сумісництвом, протягом цих років, він був редактором Білоцерківської газети «П’янству бій!» Міністерства ОВС України. Також, довелося Івану Васильовичу попрацювати і в Чорнобильській зоні. У 1993 році Іван Васильович Чайка звільнився з ОВС і вийшов на заслужений відпочинок. Нині він полковник міліції у відставці. Івану Васильовичу присвоюєне звання «Почесний громадянин міста Біла Церква».
Дивлячись на цього чоловіка і слухаючи його розповіді про минуле і майбутнє, розумієш, що 94 роки – це ще не старість. Це вік людини, яка прожила лиш частину свого життя, має життєвий досвід і мудрість і в повній мірі живе сьогоденням, мріючи про майбутнє, про те, що воно буде кращим і щасливішим для всіх нас.