Учитель живе в кожній людині. Тому жодна професія не обходиться без нього. Час і прогрес відводять деякі професії в архів. Та серед небагатьох незмінних величин є одна, найверховніша – Учитель. І через століття він так само заходитиме в клас і вже школярам майбутніх поколінь відкриватиме незмінні величини: Батько, Мати, Вітчизна, Народ. Буде нести все добре, мудре, світле й чисте.
На жаль, життя швидкоплинне. Присвятивши більшу частину свого життя навчанню дітей, на схилі літ вчитель вже і сам потребує допомоги. Саме з таких міркувань з’явилася на обліку в КУ БМР «Територіальний центр надання соціальних послуг ім. Петера Новотні» сім’я Олефірко – Георгій Миколайович та Тамара Петрівна. Вже майже рік вони є клієнтами відділення соціальної допомоги вдома і з нетерпінням чекають на свого соціального робітника Угнівенко Юлію, яка є незамінним помічником по господарству.
Маючи поважний вік, вони не розгубили людські якості, такі як, скромність, повага та любов до ближнього. З теплотою згадують ті роки, коли ще будучи молодими спеціалістами, після закінчення Петрозаводського університету в 1961 році приїхали до Білої Церкви. Тамара Петрівна 32 роки пропрацювала вчителем математики в ЗОШ № 7, має звання «Відмінник народної освіти», її учнем був Народний артист України Олександр Злотник. А от її чоловік, Георгій Миколайович, за фахом вчитель історії, географії та права, але більшу частину своєї педагогічної діяльності був директором. Спочатку вечірньої школи № 4, потім ЗОШ № 17 та навіть довелося попрацювати директором училища для неповнолітніх злочинців. Був дуже вимогливим до підлеглих та учнів, але водночас справедливим і добрим. На двох, родина Олефірків має педагогічного стажу більше ніж пів століття. Тому їхню оселю часто навідуються колишні учні. Дуже любить Георгій Миколайович поспівати, адже 35 років відвідував чоловічу хорову капелу. А от Тамара Петрівна, вийшовши на заслужений відпочинок, зайнялася вишивкою. Стіни квартири прикрашають картини, які вона власноруч вишила. Приїздять на гостину діти, онуки і для кожного знайдеться мудра порада, адже їхній сім’ї 68 років, а за цей період було всього, але радість і горе завжди ділилися навпіл.
Тож хочеться побажати цій чудовій родині, щоб негаразди і неприємності обходили їх стороною, а в серцях жила любов, милосердя, взаєморозуміння та повага один до одного.